Екологични проблемы


Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.

Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угрупованя й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому.


В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров’я населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.

Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.

Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в наступному тисячолітті.

Термін “екологія” (від грецького “ойкос” – житло, сховище) увів у науку німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні – це наука про взаємозв’язки живих організмів між собою та з навколишнім середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне коло питань, пов’язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери).


Тепер під терміном “екологія” часто розуміють увесь комплекс проблем, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Екологія як наука є основою для розробки певних природоохоронних заходів.

Як відомо, на живі організми впливають фактори зовнішнього середовища, або екологічні, які мають різну природу і специфічні за дією.

Абіотичні фактори, або фактори неживої природи, — це температура, світло, вологість, тиск, радіоактивне випромінювання, вітер, сольовий склад води, рельєф місцевості тощо. Вони можуть впливати на живі організми прямо чи опосередковано.

Біотичні фактори, або фактори живої природи, — це форми впливу живих організмів один на одного (мікроорганізмів і грибів, рослин і тварин). Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.

Антропічні фактори – це внесені у природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ.

Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку для здоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Тому оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває виняткового значення.

Атмосфера (від грецького “атмос” – пара і сфера) – газове середовище навколо Землі, що рухається разом із нею. Вона є невід’ємним чинником життя на нашій планеті, бо виконує терморегулюючі функції, захищає живі організми від шкідливої дії космічного випромінювання (рентгенівських, ультрафіолетових, гамма-променів та ін.). маса атмосфери приблизно становить 5,15 Х 1015 тонн. Залежно від температурного режиму, її поділяють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу.


У тропосфері зосереджена основна маса повітря і сконцентроване все наземне життя. У стратосфері міститься озоновий шар, який захищає Землю від жорстких ультрафіолетових промінів Сонця.

У великих містах унаслідок збільшення забруднення атмосфери неухильно зростає кількість хворих на хронічний бронхіт, алергії, злоякісні захворювання бронхів і легенів. Всесвітня організація охорони здоров’я розцінює забруднення атмосфери як значну погрозу для життя людини і закликає вживати найсерйозніших заходів щодо її охорони.

Озон — триатомний кисень (О3), відіграє важливу роль в атмосфері. Шар озону, ніби щитом, прикриває Землю від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання. Він поширений до висоти 70 км від земної поверхні, основна його маса зосереджена на висоті 15-55 км з максимальною концентрацією – 20-25 км.

Озоновий шар значною мірою руйнують ракетні системи, які пронизують його наскрізь, доставляючи десятки і сотні тонн хімічних речовин на висоту 20-25 км. Надзвичайно шкідливі ракети з прискорювачами. Вони працюють на твердому пальному і містять чимало сполук хлору й азоту. За один політ американська ракетна система “Спейс-шатл” (“Космічний човник”) знищує до десяти мільйонів тонн озону. А в земній атмосфері його близько трьох мільярдів тонн.


Забруднення атмосфери має природнє або антропічне походження і призводить до несприятливих змін у навколишньому середовищі.

До природних забруднювачів атмосфери належать космічний пил, пісок пустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степових пожеж, дрібні часточки при вивітрюванні грунту і гірських порід, пил морського походження, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдяки періодичності дії вони не завдають значної шкоди життю на планеті.

Атмосфера захищає Землю від метеоритів, частина з яких згоряє в ній. За оцінками вчених, на поверхню Землі щодоби падає 1018 мікрометеоритів, через які маса планети щороку збільшується на 1000 тонн.

У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, які іноді охоплюють величезні території.

Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість попелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші з них можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джерелом забруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які іноді тривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству.

Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшення забруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можуть взаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки.


Україні функціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Не відповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що мають застаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді в навколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже вся атмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобіль щорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю, оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300 днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 т оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидів азоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представники Міністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль за викидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевірки автотранспортних підприємств.

Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи у повітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомних електростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться на значні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, після катастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України, Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах.

Своєрідним забруднювачем повітря є шум.

Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів.

Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря, озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики і сніговий покрив.


Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності рослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90% складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини в організмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини.

Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв, таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшенням використання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика для охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людства продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство. Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.

Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.

Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові і промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні канави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницька ферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки й ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами та ціаністими сполуками.

Источник: mirznanii.com


ТОП-8 экологических проблем земли нашего времени

Экологические проблемы земли – это кризисные экологические ситуации актуальные для всей планеты, и их решение возможно только при участии всего человечества.

Следует сразу отметить, что любые экологические проблемы земли тесно связаны с другими глобальными мировыми проблемами, они влияют друг на друга и возникновение одних приводит к возникновению или обострению других.

1. Изменения климата

В первую очередь здесь идёт речь именно о глобальном потеплении. Именно оно уже несколько десятилетий волнует экологов и простых людей по всему миру.

animation climate change climate sean weston

Последствия этой проблемы совсем нерадужные: повышение уровня мирового океана, уменьшение производимой сельскохозяйственной продукции, дефицит пресной воды (в первую очередь это касается земель, которые находятся к северу и югу от экватора). Одна из главных причин изменения климата — это парниковые газы.


Экологи предложили следующие варианты решения этой проблемы:

– сокращение уровня выбросов углекислого газа

– переход на безуглеродные виды топлива

– разработка более экономичной стратегии использования топлива

2. Перенаселение планеты

crowd riot mob mentality

За вторую половину 20 века население планеты выросло с 3 до 6 миллиардов. А по существующим прогнозам к 2040 году эта цифра достигнет рубежа в 9 миллиардов человек. Это приведёт к недостаче продовольствия, воды и энергии. Так же увеличится количество болезней.

3. Истощение озонового слоя

GIPHY Studios Originals good job global warming planet earth ozone


Эта экологическая проблема приводит к увеличению притока к поверхности Земли ультрафиолетового излучения. К настоящему времени озоновый слой над странами с умеренным климатом уже уменьшился на 10 %, что несёт непоправимый вред здоровью человека, может вызвать рак кожи, проблемы со зрением. Истощение озонового слоя может повредить и сельскому хозяйству, ведь очень многие сельскохозяйственные культуры повреждается в результате чрезмерного ультрафиолетового излучения.

4. Сокращение биологического разнообразия

cute spy in the wild GIF by PBS

Из-за интенсивной деятельности человека с лица земли исчезли многие животные и растения. И эта тенденция продолжается. Основными причинами сокращения биологического разнообразия считается потеря среды обитания, чрезмерная эксплуатация биологических ресурсов, загрязнение окружающей среды, влияние биологических видов, привезённых с других территорий.

5. Пандемии

история черной смерти

Последнее время чуть ли не каждый год появляются новые опасные болезни, вызванные неизвестными ранее вирусами и бактериями. Что вызывало очаги эпидемий по всему миру.

6. Кризис ресурсов пресной воды


ecologia problem

Около трети людей на земле страдают от нехватки пресной воды. В данный момент практически ничего не делается для сохранения существующих водных источников. По данным ООН, большинство городов по всему миру не производят надлежащую очистку сточных вод. Из-за этого близлежащие реки и озера подвержены загрязнению.

7. Широкое использование химических и токсичных веществ, тяжелых металлов

toxic waste pollution GIF by GIPHY Studios Originals

Последние два столетия человечество активно использует в промышленности химические, токсичные вещества, тяжелые металлы, что наносит огромный вред окружающей среде. Экосистему, загрязненную токсичными химикатами, очень трудно отчистить, да и в реальной жизни этим редко кто занимается. Между тем, снижение производства вредных соединений и минимизация их выброса является важной частью сохранения окружающей среды.

8. Вырубка леса

company management critics forests deforestation

Вырубка лесных массивов по всему миру идет на пугающих скоростях. Первое место в этой экологической проблеме занимает Россия: за период с 2000 по 2013 годы было вырублено 36,5 млн га леса. Эта проблема наносит непоправимый вред жизненно важной среде обитания множества растений и животных и приводит к потере биологического разнообразия и ухудшения состояния важных экосистем, а также к усилению парникового эффекта из-за снижения объёмов фотосинтеза.

Грустный материал по персонажам Диснея – здесь.

Источник: poshyk.info

Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.

Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угрупованя й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому.

В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров’я населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.

Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.

Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в наступному тисячолітті.

Термін “екологія” (від грецького “ойкос” – житло, сховище) увів у науку німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні – це наука про взаємозв’язки живих організмів між собою та з навколишнім середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне коло питань, пов’язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери).

Тепер під терміном “екологія” часто розуміють увесь комплекс проблем, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Екологія як наука є основою для розробки певних природоохоронних заходів.

Як відомо, на живі організми впливають фактори зовнішнього середовища, або екологічні, які мають різну природу і специфічні за дією.

Абіотичні фактори, або фактори неживої природи, — це температура, світло, вологість, тиск, радіоактивне випромінювання, вітер, сольовий склад води, рельєф місцевості тощо. Вони можуть впливати на живі організми прямо чи опосередковано.

Біотичні фактори, або фактори живої природи, — це форми впливу живих організмів один на одного (мікроорганізмів і грибів, рослин і тварин). Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.

Антропічні фактори – це внесені у природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ.

Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку для здоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Тому оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває виняткового значення.

Атмосфера (від грецького “атмос” – пара і сфера) – газове середовище навколо Землі, що рухається разом із нею. Вона є невід’ємним чинником життя на нашій планеті, бо виконує терморегулюючі функції, захищає живі організми від шкідливої дії космічного випромінювання (рентгенівських, ультрафіолетових, гамма-променів та ін.). маса атмосфери приблизно становить 5,15 Х 1015 тонн. Залежно від температурного режиму, її поділяють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу.

У тропосфері зосереджена основна маса повітря і сконцентроване все наземне життя. У стратосфері міститься озоновий шар, який захищає Землю від жорстких ультрафіолетових промінів Сонця.

У великих містах унаслідок збільшення забруднення атмосфери неухильно зростає кількість хворих на хронічний бронхіт, алергії, злоякісні захворювання бронхів і легенів. Всесвітня організація охорони здоров’я розцінює забруднення атмосфери як значну погрозу для життя людини і закликає вживати найсерйозніших заходів щодо її охорони.

Озон — триатомний кисень (О3), відіграє важливу роль в атмосфері. Шар озону, ніби щитом, прикриває Землю від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання. Він поширений до висоти 70 км від земної поверхні, основна його маса зосереджена на висоті 15-55 км з максимальною концентрацією – 20-25 км.

Озоновий шар значною мірою руйнують ракетні системи, які пронизують його наскрізь, доставляючи десятки і сотні тонн хімічних речовин на висоту 20-25 км. Надзвичайно шкідливі ракети з прискорювачами. Вони працюють на твердому пальному і містять чимало сполук хлору й азоту. За один політ американська ракетна система “Спейс-шатл” (“Космічний човник”) знищує до десяти мільйонів тонн озону. А в земній атмосфері його близько трьох мільярдів тонн.

Забруднення атмосфери має природнє або антропічне походження і призводить до несприятливих змін у навколишньому середовищі.

До природних забруднювачів атмосфери належать космічний пил, пісок пустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степових пожеж, дрібні часточки при вивітрюванні грунту і гірських порід, пил морського походження, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдяки періодичності дії вони не завдають значної шкоди життю на планеті.

Атмосфера захищає Землю від метеоритів, частина з яких згоряє в ній. За оцінками вчених, на поверхню Землі щодоби падає 1018 мікрометеоритів, через які маса планети щороку збільшується на 1000 тонн.

У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, які іноді охоплюють величезні території.

Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість попелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші з них можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джерелом забруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які іноді тривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству.

Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшення забруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можуть взаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки. В Україні функціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Не відповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що мають застаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді в навколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже вся атмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобіль щорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю, оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300 днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 т оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидів азоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представники Міністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль за викидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевірки автотранспортних підприємств.

Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи у повітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомних електростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться на значні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, після катастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України, Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах.

Своєрідним забруднювачем повітря є шум.

Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів.

Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря, озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики і сніговий покрив.

Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності рослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90% складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини в організмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини.

Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв, таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшенням використання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика для охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людства продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство. Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.

Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.

Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові і промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні канави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницька ферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки й ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами та ціаністими сполуками.

Источник: mirznanii.com

В останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Створення ж штучного середовища для життя людей є або абсолютно неможливим, або надзвичайно дорогим (американські про­екти "штучної біосфери"). Тому екологічні проблеми (від грецького ойкос — середовище) зараз розглядаються як одні з найбільш загрозливих для люд­ства.

Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Уже на первісних стадіях розвитку людства його діяльність у галузях мисливства і рибальства, а потім земле­робства і тваринництва призвела до значного збідніння природних ресур­сів. Були повністю знищені сотні видів великих тварин морських організмів (мамонт, тур, Стеллерова корова та ін.), перетворені в пустелі квітучі ко­лись землі Північної Африки, Малої Азії. Індії; на величезних просторах змінена природна рослинність (особливо це стосується лісових біоценозів). У XX ст. загострилися проблеми мінеральних, енергетичних, земельних ресурсів, які через варварське їх використання вже не можуть забезпе­чувати потреб людства.

Проблема збідніння природних ресурсів посилюється ще й тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі від­бувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів).

У другій половині XX ст. загострилися проблеми забруднення навколи­шнього середовища, які можна розглядати у кількох аспектах:

1) як джерела викидів виділяють промисловість (відходи гірничовидобувної промисловості), сільське господарство (хімічне забруднення ґрунтів); транспорт (насамперед шкідливі викиди автомобілів) та побут (велика кількість побутового сміття);

2) серед забрудників можна виділити механічні (пил, тверді промислові і побутові відходи); хімічні (різноманітні гази, рідини та аерозолі, які здатні негативно впливати на життєдіяльність організмів); радіоактивні (випромінювання і пил); бактеріальні (пов’язані насамперед з органічними відходами). Існують і такі специфічні види забруднень, як шумове та забруднення електромагнітними хвилями;

3) забруднення навколишнього середовища прийнято розглядати за геосферами: атмосферою, гідросферою та літосферою.

Забруднення атмосфери. У зв’язку з неперервністю повітряного простору та швидким кругообігом речовин в атмосфері тут спостерігається вели­ке розсіювання забрудників. Тому глобальні зміни в цій оболонці можливі вже у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних за­ходів. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми »парникового ефекту", "озонових дір", кислотних дощів, пилового забруднення.



"Парниковий ефект", тобто різке потепління клімату на земній кулі, спричинений зростанням у повітрі вмісту вуглекислого газу (СО.,), що утво­рюється в результаті згоряння органічного палива. За нормальних умов вміст CO., в атмосфері незначний і складає всього 0,03%.

Цей газ виділяється при диханні, а також при розпаді живих організмів і потрібний для живлення рослин. Але природний кругообіг вуглекис­лого газу в природі порушується. Згідно з оцінками, подвоєння вмісту CO., в повітрі може привести до підвищення середньої температури на планеті на 2-4 0С. Підраховано, що лише за 1970-1990 pp. спалено стільки вугіл­ля, нафти і горючих сланців, що вміст вуглекислого газу зріс на 15 %, a подвоєння його кількості можна очікувати вже у 2030 р. Сприяє потеплін­ню клімату і безпосереднє теплове забруднення повітря, що зумовлене низьким коефіцієнтом корисної дії більшості машин і механізмів. Це вже яскраво помітно над великими агломераціями, мікроклімат яких значно тепліший, ніж на навколишніх територіях.

Для стабілізації вмісту вуглекислого газу, насамперед, рекомендується змінити світовий паливний баланс за рахунок збільшення частки природно­го газу (СН4), який містить дуже мало вуглецю. Проблема "парникового ефекту" сприяє розвиткові атомної енергетики, яка не дає викидів CO2,. I тому після невеликого спаду в будівництві атомних електростанцій після Чорнобильської катастрофи, їх спорудження у багатьох країнах світу про­довжується, правда, із більш жорсткими заходами екологічної безпеки. Кар­динально проблема "парникового ефекту" може бути вирішена лише при переході людства до альтернативних джерел енергії і водневої енергетики*.

У 70-80-х роках XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону (О3,) у стратосфері, особливо над полярними і приполяр­ними районами. Це явище отримало назву озонових дір. Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту О3 дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям, які є шкідливими для живих організ­мів. Зменшення вмісту озону спричинене викидами різних речовин, насам­перед фреонів (вони використовуються у холодильниках і морозильниках) і розпилювачів. Крім зменшення викидів цих речовин, проблему "озонових дір" можна вирішити за допомогою спеціальних приладів — озонаторів. Адже О;і утворюється в природі під час гроз (проходження у повітрі елек­тричних розрядів), тому технологія виготовлення такого приладу проста. Але робота озонаторів вимагає величезної кількості електроенергії і, від­повідно, коштів.

Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема "кислотних дощів". Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США, у Вели­кобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосис­темам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії. У викопному паливі, крім вуглеводів, завжди є домішки сірки, фос­фору та багатьох інших елементів. Так, у сирій нафті міститься від 0,1 до 5,5% сірки, а у різних сортах вугілля від 0,2 до 7% сірки. При спалюванні ці елементи, так само, як і азот, що міститься в повітрі, утворюють оки­сли. У результаті різноманітних фізико-хімічних процесів окисли сірки, азоту, фосфору перетворюються в кислоти, які разом з атмосферними опадами потрапляють на поверхню землі. Тоді як рН* дистильованої води становить 7, кислотність опадів у доіндустріальні часи була 5,2-5,6 (за аналізом льодів Антарктиди і Гренландії), то в багатьох сучасних промислових районах рН дощових вод становить від 3,5 до 4,5. Особливо небезпе­чними значення рН бувають у густому тумані під час смогів. У Лос-Андже­лесі була зафіксована рН-2, а під час трагічного лондонського смогу 1952 р. рН становила всього 1,6 (для порівняння рН лимонного соку 2). Потрапля­ючи в ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кількість поживних сумішей калію, кальцію, магнію, гнітюче впливають на ріст рослин, а інколи при­водять до їх повної загибелі. Найбільш чутливо на випадання таких опадів реагують хвойні ліси, які знаходяться в пригніченому стані на великих просторах Західної і Центральної Європи та північного сходу США.

Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, яка не має корму, а при ще нижчих значеннях рН розм’якшуються панцирі ракоподібних і молюсків. Значних збитків завдають окисли і кислоти сірки також матеріа­лам і спорудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур і вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються у гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам’ятників європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, мо­жуть бути зруйновані за кілька десятків років (Парфенон в Афінах, будів­лі в імператорському Римі, середньовічні статуї і храми багатьох міст Іта­лії, Франції і Німеччини).

Антропогенне забруднення повітря пилом значно поступається при­родному надходженню пилу в атмосферу і має переважно локальний харак­тер. До того ж, в останні десятиріччя, у зв’язку з розвитком систем газопилоочищення, кількість пилу і аерозолів, що викидаються різними дже­релами забруднення, практично не зростає. Тому глобальне похолодання клімату внаслідок зменшення сонячної радіації через велику кількість пилу в атмосфері Землі є малоймовірним. Але на окремих промислових терито­ріях щільність пилу у повітрі настільки значна, що впливає на зміну мікро­клімату і, що особливо небезпечно, сприяє формуванню смогів. З пилом в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких металів — свин­цю, кадмію, миш’яку, цинку та ін. Так, якщо загальна кількість пилу, що потрапляє в атмосферу із штучних джерел уп’ятеро менша від тої, що утворюється природним шляхом, то важких металів в результаті людсь­кої діяльності виділяється у кілька разів більше (табл. 48).

Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові і озерні води. Коли ще кілька десятиліть тому (50-70-ті роки XX ст.) в найгіршому стані були поверхневі води Західної Європи (річки Рейн, Ельба, Маас, По) і США (річки басейну Міссісіпі, р. Гудзон, Великі Американські озера), то зараз найбільше нечистот є в ріках Східної Європи (Дунай в середній і нижній течії, Дніпро, Волга). Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод у країнах, що розвиваються.

Підземні води, завдяки природним фільтруючим властивостям гірсь­ких порід, забруднені значно менше. Масове проникання шкідливих речо­вин у горизонти міжпластових вод відбувається переважно при аваріях на нафтових свердловинах або при закачуванні забруднених стічних вод під землю. Проте можливе і природне погіршення якості підземної води при дуже активному її використанні (коли забори води в кілька разів перевищують її поповнення внаслідок інфільтрації) через зміну геохімічних про­цесів. Крім того, посилене відкачування підземних вод призводить до про­сідання території, часом на кілька метрів (у Мехіко деякі райони в XX ст. опустились на 5-7 метрів).

У Світовий океан шкідливі речовини потрапляють із багатьох джерел. Основну масу забрудників приносять річкові води, але багато їх також надходить разом із атмосферними опадами, а також в результаті господарської діяльності людини в акваторіях океанів і морів. Найбільш забруд­неними районами Світового океану вважаються внутрішні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та Азії (внутрішнє Японське, Жовте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки. Зараз надходить нова інформація про сильне забруднення морів відхода­ми діяльності військово-промислового комплексу колишнього Радянського Союзу, а тепер Росії. Так, в Японському і Баренцовому морях постійно захоронюється значна кількість радіоактивних відходів, а в Білому морі почалася масова загибель багатьох видів морських організмів, причини якої ще не з’ясовані.

Просторам відкритого океану найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами, яких викидалося до 10 млн. т в рік. Раніше всі води після промивання танкерів і інших суден зливалися прямо в океан, але тепер міжнародні організації змушують власників суден здавати ці води екологічним службам портів. Іншим великим джерелом надходження наф­ти є аварії танкерів. Особливо "урожайними" на аварії великих танкерів були 70—80-ті роки, коли виливалися десятки або й сотні тисяч тонн нафти біля узбереж Європи і Північної Америки*.

Нафтова плівка, яка надзвичайно швидко розтікається, може зай­мати площі у сотні і тисячі квадратних кілометрів. В районі утворення цієї плівки припиняється обмін повітрям і водою між атмосферою і гідросфе­рою, що призводить до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря, а відповідно і клімату прилеглих територій.

Широке використання в господарстві і побуті виробів із пластмас і синтетичних волокон, які легші за воду і майже не розчиняються в природних умовах, призвело до їх значного нагромадження у водах Світового океану. Особливо багато сміття плаває в Атлантичному океані, що неодно­разово відзначали вчені-дослідники А.Бомбар, Ж.-І.Кусто, Тур Хейєрдал. Потрапляючи у стравохід і дихальні шляхи великих морських організмів, пластикові вироби часто стають причиною їх загибелі.

На щастя, людство вже має достатньо позитивних зразків боротьби із забрудненням річкових, озерних і морських вод. За останні десятиріччя очищені річки в басейнах Рейну, Міссісіпі, Великі Американські озера, поліпшився екологічний стан Середземного моря. Правда, існують і негативні приклади вирішення водогосподарських проблем. Найяскравішим із них є майже повна деградація геоекосистем Аральського моря. Трагічна доля Аралу повинна служити повчальним уроком для багатьох країн, що розвиваються, які мають обмежені водні запаси.

Деградація земель.Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щоро­ку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, хоч, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирі­шити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Деградацію земель спричиняє багато факторів: 1) гірничі розробки; 2) посилення водної і вітрової ерозії внаслідок людської діяльності; 3) хі­мічне забруднення ґрунтів міндобривами та отрутохімікатами.

Відкритий видобуток корисних копалин і сильна ерозія призводять до повної втрати родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів", або "бедлендів" (від англ. погана земля). Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогоспо­дарських культур і навіть тимчасово підвищити родючість земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через харчові ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму людини, збіль­шуючи захворюваність і смертність. Яскравим прикладом є використання надзвичайно сильної отрути інсектициду ДДТ, який вже заборонений для використання більше десяти років, але досі циркулює в харчових ланцюгах. Причому, нагромаджується він навіть в організмах морських, арктичних та антарктичних тварин, де ДДТ ніколи не вносився.

Чи загрожує нам глобальна екологічна катастрофа?Різке погіршен­ня стану довкілля у XX ст. поставило проблему глобального виживання людства. Особливо небезпечні тенденції хижацького використання природних ресурсів і наростання маси шкідливих викидів спостерігалися у 50— 70-ті роки. Проте широкий "алармістський" (від англ. тривога, страх) рух учених, а потім ще більш масові громадські рухи "зелених", змусили ви­робників перейти до більш раціонального природокористування. Зараз вже можна говорити про те, що спільними зусиллями вчених, виробників, урядів країн і громадськості можна відвернути екологічну катастрофу. Основними шляхами розв’язання екологічних проблем є такі:

1) перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, а в перспективі — до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;

2) використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду раціонального природокористування. Розробка регіональних схем використання ресурсів в залежності від природних економічних та соціальних особливостей території;

3) розосередження екологічно шкідливих виробництв, які в даний час ще не можна закрити;

4) розширення природно-заповідних територій, особливо в районах з нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторі­ альні ліси);

5) екологічна освіта і виховання населення.

Скоординована робота багатьох країн і організацій дала змогу започаткувати спеціальну програму ООН з охорони довкілля (ЮНЕП), у 1980 р. прийняти "Всесвітню стратегію охорони природи", а у середині 80-х років підійти до концепції стійкого розвитку. Ця концепція, розроблена Всесвітньою комісією з навколишнього середовища і розвитку, отримала назву комісії Брутланд (від прізвища її голови — прем’єр-міністра Норвегії). У доповіді "Наше спільне майбутнє" (1987 p.), підготовленою комісією Брутланд, чітко заявлено про те, що економіка повинна забезпечувати потре­би людей, не виходячи за рамки екологічного потенціалу планети. Зупини­ти прогрес, як це пропонувалося у перших доповідях Римського клубу, неможливо, людство повинно і надалі розвиватися. Але кожне покоління, яке використовує природні ресурси планети для своїх потреб, повинно пам’ятати про долю своїх майбутніх поколінь.

Найбільш пам’ятною і успішною була конференція ООН по довкіллю і розвитку у Ріо-де-Жанейро ь 1992 р. У її роботі взяв участь і перший президент України Л.М.Кравчук. П’ять основних документів ("Декларація по довкіллю та розвитку", "Порядок дня на XXI ст.", "Заява про принци­пи ставлення до лісів", "Конвенція про біологічне розмаїття" і "Конвенція ООН про зміни клімату"), прийняті конференцією, базувались на концеп­ції сталого розвитку.

Найновішим з документів, обсягом у 700 сторінок, є "Порядок дня на XXI ст.", у якому визначені пріоритетні дії людства у найближчі роки і на віддалену перспективу для досягнення сталого розвитку. У ньому розглянуті: проблеми збереження різних геосфер; завдання окремих країн і між­народних організацій у забезпеченні збалансованого екологоекономічного розвитку, особливо у країнах, що розвиваються; науково-технічні, ін­формаційні, правові та фінансові ресурси для розв’язання екологічних проблем.

Згідно з оцінками вчених, для забезпечення всіх екологічних програм необхідно приблизно 600 млрд. доларів у рік, з яких 125 млрд. промислове розвинені країни повинні дотувати країнам, що розвиваються. На жаль, саме фінансові питання стали причиною суперечок між різними країнами, і наступна конференція ООН з проблем довкілля, що відбулася у 1997 р. у Нью-Йорку, закінчилася безрезультатно. Багаті країни не завжди хочуть ділитися своїми ресурсами для розв’язання екологічних проблем в інших регіонах. Це добре видно на прикладі ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з якими Україна змушена справлятися практично самостійно. Величезні відрахування з бюджету на ліквідацію цієї аварії стримують економічний розвиток України, а всі розвинені країни світу ніяк не можуть зібрати 750 млн. доларів, які необхідні на будівництво нового саркофагу Чорнобильської АЕС.

Незважаючи на певні суперечки між країнами, на невирішеність багатьох регіональних екологічних проблем, людство поступово переходить до нової ідеології еколого-економічного розвитку, пов’язуючи свій добро­бут не лише із зростаючою кількістю матеріальних благ, а насамперед із здоровим довкіллям.

Источник: studopedia.su

Екологічними проблемами вважається ряд факторів, з причини виникнення яких здійснюється деградація природного навколишнього середовища. У більшості випадків вони є наслідком діяльності людини. Зокрема, екологічні проблеми Землі виникли через посилений розвиток техніки і промисловості, так як почали з’являтися проблеми, які мають пряме відношення до порушення рівномірних умов, властивих екологічному середовищі, компенсувати які сьогодні дуже складно.

28-04-16-foto-600x400-1

Однією з найбільш руйнівних обставин діяльності людини виступає забруднення. Воно проявляється як підвищений рівень смогу, виникнення мертвих озер, технічна вода, в якій перебувають шкідливі елементи, в результаті чого вони стають непридатні для вживання. Також забруднення провокує вимирання деяких видів жителів тваринного світу. З цього можна зробити висновок, що людина, створюючи для себе сприятливі умови, робить згубний вплив довкілля. У зв’язку з цим сучасне людство починає приділяти більше уваги цьому питанню. Результатом цього виступають роботи вчених, якими детально розглядаються екологічні проблеми та їх вирішення шляхом пошуку альтернативних варіантів. Тому так важливе для сучасних пдприємств экологическое сопровождение від профільних організацій.

Першорядні екологічні проблеми

Спочатку питання екології поділяються за параметрами масштабності, в зв’язку з чим вони можуть носити регіональний, локальний або глобальний характер.

«Як приклад можна взяти локальну екологічну проблему, яку викликає завод, що не проходить відповідну очистку від промислових стоків перед їх скиданням у річку. Такі дії з боку людини мають дуже плачевні наслідки, так як гине риба і страждає здоров’я всього суспільства. Якщо розглянути регіональний рівень, то виділяється зона Чорнобиля, на території якого є заражений ґрунт. Вона наділена радіоактивними властивостями і загрожує всім біологічним організмам, котрі перебувають в даній місцевості ».

Глобальні екологічні питання людства

Не меншої уваги потребують до себе і глобальні екологічні проблеми. Вони виділяються величезними масштабами і безпосередньо впливають на весь ряд екологічних систем. У цьому вони і відрізняються від регіональних і локальних питань екології.

28-04-16-foto-600x400-2

Основними факторами виникнення екологічних проблем виступають такі природні умови:

  • потепління кліматичних умов;
  • утворення озонових дір.

Жителі нашої планети легко визначають потепління по відносно м’яким зимам (в порівнянні з минулими).

З моменту проведення першого міжнародного року геофізики присадкуватий повітряний шар підвищив свою температуру на 0,7 ° С. Така ситуація не оминула й Північної полюс, де нижні крижані шари почали підтавати через потепління води на 1 ° С.

Більшість вчених стверджують, що це явище має місце через «парниковий ефект», що виник в результаті

  • великої кількості спалювання палива;
  • скупчення вуглекислого газу в атмосфері.

Ці фактори і спричинили значне порушення віддачі тепла і уповільнення охолодження повітря. Однак інші фахівці в цій галузі мають з цього приводу зовсім іншу думку. Вони пов’язують потепління з такими моментами, як

  • сонячна активність;
  • знижена роль людського фактора.

Не менш важливою проблемою людства виступають озонові діри, що виникли внаслідок технічного прогресу. Як відомо, зародженню життя на Землі сприяло виникненню захисного озонового шару, який служить надійним захистом організмів від сильного ультрафіолетового випромінювання. Однак в XX столітті вченими було виявлено, що Антарктиді містить вкрай малу кількість озону.

У такому положенні вона знаходиться і до сьогоднішнього часу. Пошкоджена площа Антарктиди зіставляється розмірами площі Північної Америки. Основною причиною її виникнення називають активні запуски супутників, ракет і літаків.

Кислотні дощі викликаються роботою електростанцій. Такі явища провокують інші екологічні проблеми Землі, такі як загибель лісів. Так, близько 70% лісів в Чехії та Словаччині знищені цими дощами, подібну ситуацію можна спостерігати в Німеччині і Великобританії, де знищено 60% лісових масивів.

Подібне опустелювання є глобальною проблемою. Її суть полягає в погіршенні стану ґрунту, в результаті чого великі території стали непридатними до використання під сільське господарство.

Источник: cikavosti.com


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.